Хорольська районна рада
Хорольський район, Полтавська область

Символіка району

Перші згадки про поселення Хорол дійшли до нас від 1083 року. Найвірогідніше, що його назва закріпилася від річки, яка слугувала і захистом, і годувальником, і символом. Вже через 100 років після хрещення Київської Русі князем Володимиром у літописі зафіксовано історичні події, що відбувалися на території сучасної Хорольщини.

Відомі на сьогодні археологічні знахідки свідчать, що на наших землях поселялися і трудилися наші пращури ще з періоду неоліту.

Пам’ять про історичне минуле, потреба в його осмисленні на зламі тисячоліть і соціальних формацій спонукають до пошуку і закріплення символів самоусвідомлення. Ескіз герба Хорольщини враховує дані традиції, історичні факти та сьогоднішні реалії.

Герб міста Хорола був затверджений у першій половині ХVІІ століття. В ньому графічно-алегорично відбилася ідея перемоги над ворогом, добра над злом. Присутність предметів озброєння – стріли і меча – свідчили про численні воєнні дії, які велися на нашій території протягом століть.

У 1782р. було перезатверджено герби одинадцяти міст Київського намісництва, в тому числі – Лубен, Пирятина, Миргорода, Хорола. В цьому гербі повністю було збережено його первісний вигляд.

Сьогодні Хорольська міська територіальна громада є домінуючою за чисельністю, виробничо-промисловим потенціалом та поселенсько-адміністративною територією. Саме тому головні елементи древнього герба міста – меч, що притискує стрілу, кінцями донизу, та щит давньоруського воїна – є основними конструктивними елементами герба Хорольщини.

На фоні щита розгортається древній пергаментний сувій. Внутрішнє поле розділяють дві голубі хвилясті лінії – уособлення річок Хорол та Сула, які більше 20 разів згадуються у літописах, на берегах яких билися русичі з печенігами і половцями, український народ боронив свою свободу.

Колосяться на хорольських землях щедрі хліба, котяться золотими хвилями до горизонту і зливаються з життєдайними сонячними променями.

Червоне і чорне поле – це любов до Батьківщини, гарячі серця патріотів і біль втрат, туга за тими, хто віддав життя за нас, лежить у святій землі і кому ми маємо складати найвищу одвічну шану. Особливо щемний біль за тими, чиє життя завчасно догоріло у концентраційному таборі «Хорольська яма». Їх більше 90 тисяч. Палає незгасимий вічний вогонь, нагадуючи про наші святині, наш обов’язок перед минулим і прийдешнім поколінням, очищаючи наші душі і помисли в повсякденних буднях.

Щит спирається на вінок із колосся, дубових гілок і калини, обвитий білосніжним рушником. Рушник – це українська святиня, - це доля, життєвий оберіг, - це благословення материнське на праведні справи, плодотворну працю, на любов і мир.

За щитом здіймаються стяги, що ретроспективно уособлюють історичні віхи нашого державотворення. Малиновий – доба козацька. Червоно-синій – часи радянського устрою. Блакитно-жовтий – сучасний період. Над усією композицією злітає національно-прапорна стрічка з написом «Хорольщина », символізуючи гармонію і мудрість, міцність і силу духу, надійність і впевненість у власних силах.

Благословен же будь, отчий краю, який живильною росою зустрічаєш перші дитячі кроки, солов’їним щебетом бентежиш юні душі, щедрим ужинком віддячуєш за важку працю і навіки приймаєш тлінну плоть, коли душа вже буде там, де починається вічність.